Ледь чутно шелестять за вікнами краплини.
І сонця промінь не проб'ється аж ніяк.
Домівки так блищать,як вуличні вітрини,
А шибки погляд привертають.
І стоять
зажурені попід хатами вишні.
І ніжно шепотять:
-Промінчика б сюди.
А сонце їм:
-Благання ви облиште,
а лиш бажайте більше
і тоді...
Я вирину крізь хмари,наче мрія.
Я вирину крізь хмари, наче сон.
Я неба синь в очах людини сію.
Та лиш бажайте разом, в унісон!
Підкидує нам доля різні смуги-
І білі,й чорні,іноді криві,
Але й в житті трапляються відлиги,
тоді дороги світлі і прямі.
Ласкава мить нешвидкою ходою
Голубить слух,дзюркоче,як потік.
А серце не дає нікому з нас відбою,
І кличе жити і любити
і тоді...
Я вирину крізь хмари,наче мрія.
Я вирину крізь хмари,наче сон.
Я неба синь в очах людини сію.
Та лиш бажайте разом, в унісон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233117
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2011
автор: Светлана Буй