… дзвеніли жваво спогади і листя застрягало між пальців,
пауза в байдужість голими руками впивалась в горлянку.
Мій Бог цькував проти долі вогонь і ще двісті повстанців,
задивлявся у прірву і йшов без меча на світанку.
Мій Бог не вмів вірити в щось…він не був Богом,
лише нервово складав молитви і всім дарував.
Щодня наближався до відчаю – поруч нікого,
а потім він впав… уявляєш, навколішки Бог мій упав?
Він Богом не був і не вірив у стадо святих,
хоча він не вірив ні в що, а тим паче у мене.
Повсталі боялись його і світло горіло зелене,
а Бог мій ридав…і сльози ховав, хоч не міг –
стих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232380
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.01.2011
автор: Biryuza