Я зупиняюсь знов і знов
І рухаюсь повільно.
Хронічно хвора на любов,
Невиліковно вільна.
Не помічаю сотні меж...
Є лиш вир мрій, емоцій.
В полоні Інтернет-мереж
Зустрінемо схід сонця.
Йде далі час...За кроком крок
вже маю щось робити.
Не дістаю ще до зірок,
а треба далі жити...
Руками не вхоплю комет
для тебе з підвіконня,
Та прийде час і всі вони
посиплються в долоні!
Повір у те, що є дива!
Повір у неможливе!
Обов*язково кожен з нас
стане з всіх найщасливим!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231705
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2010
автор: Ирина Колосова