Налипну на тебе снігом,
великим лапатими грудневим.
На комір начіпляюсь, на плечі.
Руками хутряних сніжних заметів
налізу тобі в кишені.
Мережені пальчики торкатимуть носика,
чухатимуть за вушком, за пазухою...
Спочатку ти мене не впізнаєш,
витрусиш перші пориви ніжності,
зженеш з брів та вій непрохану.
А пізніше, вуста мої торкнуться твоєї посмішки,
клубочками пару покотиться сміх,
ти ловитимеш кожну мою краплинку доторків,
задерши голову, мов у дитинстві,
дивуватимешся небу.
На зупинці людно і вигляд у тебе кумедний,
але ж ми зустрілися
і хто нам завадить радіти...
Ти хапатимеш мене ще в повітрі,
у жменях ховаєш, щоб зігрілась...
Мовчки зайдеш у сизу маршрутівку,
а я почую тепло твоїх рук в кишенях,
загорнуся в хустинку,
ніжки складу на квиточок
і розімлію в обіймах лестощів твого пальта.
Пригріюсь, розтану зовсім.
Побіжу весняним струмочком за комір,
під краватку,
мереженими пальчиками розмалюю груди
березневими мімозами, котиками...
Весело буде, хоч і лоскотно.
Зі мною заговориш. Подумки, звісно.
...правда ж я дотепниця!
...ба що утнула...
... чуприна твоя промокла і комірець...
...так припадають до мене вперше...
... а цілуються?..
...теж, хто ж скумекає лізти сніговими язиками,
мені до рота, та ще й на людях...
...тільки я!..
І знов зупинка, знову людно.
І я - розмарніла дрімаю у твоїй кишені,
на картатій хустинці,
обійнявши, немов медведика, твій палець.
Тепло...
( автор малюнку Gala.vita)
27.12.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231460
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2010
автор: gala.vita