Я впевнена, що буду йти. І йтиму.
Хай доля зарахує всі ривки!
Не просто так слова кладу у риму.
Не просто так стискаю кулаки.
Я снігом застелю Вам простині,
А спокій залишу собі на здачу.
Втоплю цю хибну істину в вині
І не заплачу. Більше не заплачу.
Верну собі своє, а ваше – вашим.
Грозою неба смуток розіллю,
Бо він тепер є братом моїм старшим.
Пліч-о-пліч з ним в життєвому бою.
Ось рішення прийму: не буде зим.
Собі ні вам не буду потурати.
Бо «океан для тих, хто марить ним»,
Життя для тих, хто вміє не здаватись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231124
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.12.2010
автор: Марічка9