А я не вірю в те, що кажуть
Я вірю в себе й лиш собі
Та що вони про мене знають?
Для них я цятка десь на тлі
Лиш небо знає… Небо знає!
Чого так темно у душі…
Чого кохання серце крає
Чому ж погано так мені…
Лиш небо знає… та не скаже…
Тому що мабуть треба так…
Збирати ті частинки вражень
Й складати пазла… все не так!
Складала долю – вийшов смуток
Немов туман на полотні…
І лиш забутий щастям трунок
Стоїть сомотньо на столі…
Не знаю… може випить щастя?
А як отрута то стоїть?
А якщо випить – стане краще?
Чи знов втону я десь в журбі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229906
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2010
автор: NatalieFlower