Блакитні очі
пролісків тендітних,
мов океан, хлюпощуться теплом,
а я стою спиною до морозів
і розмальовую знов біле полотно.
Втікайте геть
безсонні ночі,
підбиті білим-білим хутром,
а в мене проростають чорнобривці
і яблуневий квіт шепочеться над вухом.
Бурштин сміється
в кожній краплі сонця,
яка стікає гордовитим склом вікна,
в кватирку дихає п"янка безодня
щебече стріха й водограями співа весна...
Торкай, торкай...
Торкай мене собою!
Мов джміль, залазь у серце бульдонежу,
зробися ненажерливим і метушливим...
Прилипни необачно до бруньок берези.
Втікайте геть
хрумкі замети!
Злякайтесь толум"я й заграв...
Під пальцями рудого сонця тануть
і вислизають поміж пальців дні зимові...
Вуста твої мене знов медом напувають!
...Блакитні очі
пролісків тендітних
сміливо визирають із-під брів кошлатих...
А я збираю в кошики долонь смішливих
твої цілунки, смачнюні, мов солодка вата!
17.12.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2010
автор: gala.vita