Піна туману огортає
Далекі рідні береги.
Та корабель мій повертає
туди, де сонце навкруги.
Ось він пливе собі по хвилях
З простою назвою - ЖИТТЯ.
Бува, що тоне в шквалах, зливах,
Шаленних зривів каяття.
Та хвилі часто накривали
Найкращі спогади буття.
І жалем серце обливали:
Забудь... немає вороття!
Нерідко в розпач упадала,
Душа у сумнівах жила.
І лиш тому я виживала,
Що в сні забутися могла.
Не часто штиль бував на морі,
І вірно вибраний маршрут.
Та вірю я: що тільки зорі
Шляхом щасливим поведуть.
Щоб не наразитись на скелі:
Гладеньким буде полотно.
Серед пісків, серед пустелі,
Шлях вже простелений давно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229106
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.12.2010
автор: Н-А-Д-І-Я