зів'ялими долонями тягнуся до небес.
синь чиста і глибока лоскоче мої руки.
і синій-синій смуток заповнює увесь
мій час і простір. хронотоп прикутий
до коліїв, гудків, годинникових стрілок,
загублених, речей, шкарпеток, олівців,
марок, рушників, метрів, стислих мірок,
розбитих чашок, солі, хриплих голосів.
аби не впало небо - тримаю на ногах.
волосся у траві, заплутане у м'яту.
по лініях і зморшках читаю, по слідах,
місця, де не була і ким не можу стати.
між пальцями летять ключами літаки
в рожевість диких хмар із присмаком бензину.
на вітрі мерехтять самотні павуки.
залиште мене в спокої. о сумніви! хвилини
капають до ніг туманними роками,
коробками, листом, сейфами столів,
щілинами дверей, іржавими замками,
шкірою котів, сяйвами світів.
до сходу є ще вдих розсіяного пилу
сузір'їв, чорних дір, зірваних голів.
аби не впало небо - тримаю що є сили
до стуку по дверях бивнями слонів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228577
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2010
автор: стася лисиця