(таке воно... кохання)
І
Вже весняне сонце на небі палає,
Вже співа все навколо, природа не спить.
Я своїми думками десь в хмарах витаю,
А на серці так тяжко, воно так болить.
Чому ми не разом, цього я не знаю.
Може, наше кохання просто вітер розвіяв.
Проте я з тобою завжди бути бажаю.
Знаю, в серці моєму любов ще жевріє.
Приспів:
Ще палає в грудях вогонь –
Ти, моя мрія.
Жити без кохання твого –
Не зумію.
Дотик губ твоїх ніжних ще я
Пам’ятаю.
В моїм серці лиш ти –
Я кохаю, кохаю!
ІІ
Мене залишила, пішла й не вернулась,
Навіть ні слова про це не сказавши.
Від солодкого сну ми наче проснулись,
В реальнім житті любов не пізнавши.
Я забути тебе ніколи не зможу.
Не знаю тепер, що від долі чекаю.
Якщо навіть знайду на тебе дівчину схожу,
Навіщо вона мені, я просто не знаю.
Приспів:
Тобі так багато хотів
Я сказати,
Дарувати ніжну любов,
Цілувати.
Шансів повернути тебе
Я не маю,
Але ти просто знай –
Я тебе пам'ятаю, тебе пам’ятаю!
ІІІ
Так тяжко жити без кохання.
Сенс життя в його пізнанні.
Якщо його не цінувати,
Тоді навіщо існувати?
Приспів:
Найкращі хвилини життя –
Лиш в коханні,
В поєднанні людей –
Їх сердець поєднанні.
В існування його я завжди
Щиро вірив.
Чому своє серце тобі
Я довірив, назавжди довірив?!
(4 травня 2009 року)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228252
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 12.12.2010
автор: Ярослав Драч