Вона прийде, коли зима по вікна запечалить світ снігами,
Коли блискітки новорічних свят зриватиме похмільний вітер,
І трепетне передчуття чогось… Та нескінченні до-мінорні гами,
Як біло-сірі дні народжуватись будуть між рядками чорних літер.
Жадатимеш недоторкАнності її, і досі, і тепер, і погляду очей зелених,
Ґумовим жгутом перев’яжеш міцно відчай аж до болю в грудях,-
Вона прийде, як і тоді, повір, теплом по ледь помітних венах,
Примарою і ефемерним звуком, блукаючи то в літі, то в минулих груднях.
З країв гарячих, із прадавніх гір, де плодоносять ще старі оливи,
На скелі і на дюни, її профіль і анфас, - піском наносять суховії,
Прийде… Торканням до твоїх сивин, по тілу трепетно проливши зливу,
І заспокоїть, і з собою забере соленість із очей,
сніжинкою розтанувши на віях...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227419
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2010
автор: Лана Сянська