Тихо білим снігом, зсипаним на очі,
Щось говорить біла віхола-зима.
Не бери за руки, - більше я не хочу
Те, собі вертати, чого вже нема.
Так, - я дуже змерзла. Зараз неважливо,
Що в твоєму світі мій себе згубив.
Не зважай, - минуло, я вже говорила,
Що холодним снігом стала лава злив.
Іскорка не згасла. Сонце не померкло.
Просто щедро сипле з неба білий сніг.
Ти – мені не вічність, ти – мені не пекло,
Ти – мій жаль колишній, нині ж – дикий сміх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226613
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.12.2010
автор: Halyna