Мороз зліплює на очах вії,
Блистить між ними сліз лід,
На щоки пудрою впав сніг
Й розстанув на них слізьми.
А верба, зелена ще вся така,
Розкинула коси кудлаті свої
На білій сніговій стерні
Й струшує листочки на сніжне боа...
І такий жаль...та нажаль до весни,
Стоятиме у пухнатому манто,
Чекаючи на зелене пальто,
Поринувши у довгі зимові сни.
Чергова для всіх нас і ця зима,
Чи злючка-колючка чи весела нам,
Морозна, сніжна чи мокра... з дощем...
Якою буде для природи вона?
Якою б не була, переживем,
Вирвемся ми з її гострих обіймів
Та скільки незалишилось до весни днів,
Якось до неї все ж таки доживем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226425
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.12.2010
автор: Макієвська Наталія Є.