Маяк

Що  б  не  казала,  кого  б  не  грала  –  
не  те  й  не  так,
Знаю  лише  одне,  таке  справжнє
(і  вірити  хочу):
В  моєму  житті  є  ти  –  
мій  вірний  яскравий  маяк,
Є  твоя  посмішка  тиха  і  трохи  сумні  
(зачаровані)  очі…
А  ще  -  твоя  музика,  може,  для  когось  
занадто  різка,
Знаєш,  це  так  неймовірно  –  
вдихати  твоє  тепло
І  знати,  що  руку  мою  стискає
І  вже  не  відпустить  твоя  рука.
Зізнаюсь,  я  хочу,  щоб  так  тепер  завжди  було.
Зізнаюсь,  я  хочу  жити  цим  справжнім  
(і  вічним),
Цим  чистим  вогнем  одержимості.  
І  щоночі
Гасити  всі  зорі  й  запалювать  нашу
маленьку  свічку,
Дивитись  крізь  роки  і  бачить  напроти  
твої  лишень  очі.
А  що  буде  потім  –  не  знаю,  повідай  цей  знак:
Літо  ховається  в  променях  тільки  у  вересні.
Я  ж  знатиму  завжди,  
що  ти  мій  єдиний  маяк
На  тому  боці  ріки,  
на  тому  далекому  березі.
1.12.2010.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225702
Рубрика: Присвячення
дата надходження 01.12.2010
автор: Farjen