Осінь останнє листя зрива
З тіла втомленої природи,
Кидаючи на асфальт слова
Віршів самотності й прохолоди.
Крихти зі столу автора строф,
Часу не гаючи, скльовує галич...
Грала на терні настояна кров,
Слово до слова впритул лягало.
Я ж підбираю, убогий твій бомж,
Світе, зачатий в природнім інцесті,
Порно твоє у твій же альбом
Змалку зґвалтованої честі.
Щулиться місяць, ніби в приціл,
Божих істин прискіпливий цензор.
На перехресті слів і тіл –
Вічність, раба вікового цензу.
Муза зміїть по стовпу свій стан,
Я їй плачу, і вона в ударі.
Слово до слова, лист до листа –
Мрії, думки, почуття,– гербарій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225453
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2010
автор: Богдан Ант