I don't know what to say...
Навіть не знаю що сказати...
випав сніг, на душі стало трішки радісніше..але з тим, прилинули і спогади, трішки менше ніж рік назад, я зрозуміла свою помилку...банально вкотре про це писати, але чомусь так хочеться...ще раз і ще раз...мучити себе, згадувати, думати...думати як би я зробила, якщо б повернула час назад..або якщо буде ще раз такий шанс...
Для кожного з вас я , переважно, усміхнена щаслива людина...зі своїми тараканами в голові, зі своїми принципами, можливо, ще дитяча в душі, можливо,зовсім не така,як би хотілось...
I see stars but I can't see the sky...
небо..таке недосяжне...лише коли летиш у літаку, відчуваєш себе іншим, блище до цього недосяжного...хочеться доторкнутись, обняти...тільки небо не хоче...можливо хоче, але не може...
воно не моє, але рідне до болю... я знаю як воно виглядає коли засмучене, веселе, коли злиться на мене...і я часто думаю, коли знаходжусть з небом :" ну обійми ж мене, ти потрібне мені" ...небо особливе...на ньому є сонце, зорі, місяць...без його сонця - я б не жила...а зорі і місяць - зачаровують...
кожен день, коли прокидаєшся - думаєш про нього...виглядаєш у вікно - повсюди видно його...
так само і ти...я не дуже часто літаю на літаках, і не часто бачу тебе...але коли бачу - хочеться доторкнутись, обійняти...але ти не хочеш...можливо хочеш,але не можеш... ти не мій, але рідний до болю...я знаю який ти коли засмучений, веселий, коли злишся на мене...і я часто думаю, коли знаходжусь з тобою: " ну обійми ж мене, ти потрібен мені"...ти особливий...у тебе добре серце...без якого я б не любила тебе...а очі та уста - зачаровують...кожен день коли прокидаєшся - думаєш про тебе...виглядаєш у вікно - і всюди ввижаєшся ти...
дивно, правда ж?
для мене вже звично...
звично старатись забувати, усміхатись просто так - так менш сумно...
P.S. я знаю, що ти будеш це читати...думаю що сподобається...
не зважай на ці всі слова, я не ображаюсь що все так...краще так, аніж зовсім нічого...
P.P.S. моєму Небу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225095
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2010
автор: Ленка Василишин