Без голосу крик проникає крізь тінь.
Світило взриває сумління.
Почуєш мій спів, знайдеш безліч ще вмінь.
Подивишся вгору, побачиш горіння.
Пришвидшений темп розриває думки,
ПронИкне куля у скроню.
Ти спиш і не знаєш, що буде тоді...
Коли все обійдеться без бою.
Безжальні слова вилітають із уст,
Ти знаєш, як можна все вбити.
Твої почуття поглинають чуття,
Та сам я, вже ладен розбитись.
Скелястість стосунків породжує гнів,
Поставлю межУ нашій волі.
Без запалу в серці і Сонця в душі,
Не будем з тобою в покої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224709
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2010
автор: А. П. Кабвой