27 листопада - Запали свічку пам`яті жертвам Голодомору.......
Хтось замовив екскурсію у 33-ій —
ескорт у смерть, нічний експрес;
мандрівку в часі, на день третій
минулий час на світ воскрес.
—Хіба ми на прем’єрі у кіно?
Яка німа пустеля! Скільки жаху…
Невже самі в театрі сидимо,
а коло нас лише суцвіття страху?
Розіп’ятий хрест чорніє полем,
розіп’ятий хрест на серці України,
заблукало перекотиполе
на німих стежках забитої країни…
Думки як ворони труїли мозок:
осліпнути – не бачити страждання,
оглухнути – не чути всі благання,
звільнити світло, що таврує морок.
І впасти на коліна – благати порятунку,
пропахлий болем світ зцілити молитвами,
чи випити отрути вічну трунку?
Хіба зарадити стражданню лиш словами?
І знищивши усе святе і незабутнє,
тікає із села новий конкістадор*,
немає більш в людей їх права порятунку
і хтось в агонії шепоче
голод….
голод…
голод...
мор….
*конкістадор - завойовники
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224694
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.11.2010
автор: Квітка Надії