Година, як морок

Година,  як  морок,  туманом  накрила,
туманом  накрила  і  серденько  спить.
Душа  від  зневіри  моя  побіліла,
душа  побіліла  й  до  низу  летить

Летить  крізь  бурани  і  в  синії  шати,
і  в  синії  шати  імгла  одягла.
Кому  зрозуміти?  О,рідная  Мати,
о  рідная  Мати,  якби  ж  ти  змогла.

Від  рОзчарування  в  очах  потемніло,
в  очах  помарніло  і  попіл  в  очах.
Мені  б  тії  крила  -  була  б  полетіла
і  вмить  полетіла  б  забутись  в  горах.

У  сніжних  буранах  я  б  спокій  шукала,
я  б  спокій  шукала  хоча  би  на  мить.
Та  нікуди  дітись,  бо  світу  замало,
мені  так  замало  і  серденько  спить...

2008р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224564
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2010
автор: Recorder