*

Знаєш,  дивитись  в  шибку  суть  як  і  на  годинник,
тільки  колобіг  часу  має  не  той  діаметр.
Хочеш  нових  спектаклів  -  не  розсувай  гардини.
Те,  що  покажуть  вікна  -  давнє,  як  власне  Драма.

Там  (за  сюжетом)  -  небо,  висушене  на  вітрі,
висиплеться  дощами,  мов  перестигле  просо.
Хитрий  шинкар  збере  все  й  пережене  у  літри
недоброділих  істин  -  почастувати  осінь.

Та,  як  завжди,  уп"ється,  скине  останню  свиту,
сплюне  тягучим  сонцем:  "Ну  його  все  до  біса!"
Жовта  слинА  повисне  цівками  вербовіття
і  закрапоче  долу...  Осінь  же  всуне  писок

в  миску  з  нічним  туманом,  вимаститься  по  вуха,
вийде  із  шинку  в  місто,  ляже  на  схилах  парку
і  заведе  балачку...  Ти  її  вже  прослухав.
Не  розсувай  гардини.  Краще  наповни  чарку.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224314
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.11.2010
автор: Tara Maa