А я вдаль дивлюсь із запитанням,
Риторичним питанням. Бо ззаду
Залишаю образи й прощання,
Проосінню холодну декаду.
Я, мабуть, залишУ собі віру
В те, що все-таки трохи валентна.
І по чорному-чорному білим
Доведу, що любов – когерентна!
Я собі доведу це найперше,
Без пояснень, підтверджень логічних.
Помінявши кути й маски здерши,
Ми відкриємо справжнє та вічне…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223957
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.11.2010
автор: Марічка9