Зозуля голос надірвала ,
І кличе в небо друзів клин…
Мов осінь листя назбирала ,-
Так старість років ,днів ,хвилин .
Мені б ще звестися на ноги ,
Мені б забути що болить ,
Піти за юності пороги ,
І ще б хоч крапельку пожить.
Ото б я в полі походив ,
Ото б я з вітром позмагався .
Вночі десь довго побродив ,
До ранку пізнього наспався .
Але гукає хтось без жалю ,
Зимою дихає в вікно-
Старого ти вже не злякаєш,
Вмирати мусить все одно .
Мов листя в осінь тіло в*яне,
І серце так чомусь болить.
Жовтіє поле під бур*яном,
Душа молитися не спить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221735
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2010
автор: ВЛАД-ІКС