Ніч нитками плете на небесному тлі між зірками,
Чути відгул з вікна: поїзди не міняють маршруту.
Кілька довгих субот, що здаються за рік тобі, мамо,
Я все знаю, повір. Та по-іншому зараз не бути.
Мені часто у снах видно яблучний сад біля дому,
Певно, долі моїй невтямки, що я хочу до тебе.
Ти – початок мене, я не зможу ніколи й нікому
Показати свій жаль, як тобі. Та чи, зрештою, треба?..
Моє серце болить, бо розлука дедалі частіша,
Ти пробач мені все, що би мала для тебе зробити.
Пару днів - і мій рейс, я нарешті тебе знов потішу,
Моє серце болить: ще не стало байдужим гранітом.
Ти молися, прошу, за свою перемінену доню,
Я давно не взірець, та любов все міцніє з роками.
Кілька довгих субот, - й сивиною цвітуть твої скроні,
Як же швидко та ніч виплітає своїми нитками!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220627
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2010
автор: Halyna