Зірки, як одинокі острови
Пливуть в безмежнім просторі небеснім.
В собі усе спочатку зберегли,
Мов світлом із минулого воскреслі.
Зірки...
Чи бачить нас їх світ цієї миті!
Вони лиш жар, галактики основа,
і крутяться планети в їхній свиті.
Зірки...
А часу й там вирує донне море -
Щораз живе і створює обнови.
Лиш вільне світло нам здається загадковим.
Катеринопіль, 2008 (в ред.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219875
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.11.2010
автор: Андрій Гагін