Навіщо люди проживають на землі?
Щоб їсти хліб, щоб «заливати сливи»,
І знову й знову «наступати на граблі»,
Шукати розум, витрачати сили…
Навіщо людям зморщені вітрила
І корабель, що гине на землі?
Навіщо людям перекрикувати світ?
Усе життя збирати і копити
А потім, раптом, розгубити чи пропити,
Лишивши собі крихти на обід.
Заради того ґвалтувати білий світ
Щоб себе витягти, а інших притопити…
Усе життя проходить у трудах,
У буднях, загрубілих від роботи…
«Зелений змій» спасає щосуботи,
Чи мрії, що з’являються у снах
І залишають поцілунки на вустах,
Надію, що ми люди – не істоти…
Ні, це не правда! Все давно не так!
Життя дано, щоб вірити, творити,
Не існувати, а кохати – жити,
Не загасити іскру у очах,
І знати, що усе в твоїх руках,
Що ніжно пестять і дарують квіти,
Що можуть – мають серце відігріти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219862
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.11.2010
автор: Віктор Нагорний