Чекати тебе. Із розбитих мозаїк
Складати портрети і знову трощити.
О так, я в житті не поет, а прозаїк.
Як хочу!.. Ба ні, не тебе - відпочити...
Не слухати кроків поспішних на сходах,
Очей не ховати, не пити снодійне.
Не дати дзвінку перехоплювать подих...
Ти думай, як хочеш, що я безнадійна.
Закинути Лорку, читати Ремарка,
Простим олівцем вирізати цитати...
Коли на полях появилась ремарка
Чорнилом: «Забути не можна кохати»?..
І кожен вже сам розставлятиме коми,
Шукатиме власні мотиви, підстави...
Не наша це справа – судити прийоми:
Війна, як війна – чий тріумф, той і правий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219571
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2010
автор: Liliya Al*******