Ти не вмієш чекати від мене листів, -
ось причина чому я не пишу.
Ти не вмієш читати про суть крізь рядки,
хоч у прозі, хоч в стиснутих віршах.
Не біда, що тепер залишається час
на все те, чого нам не зробити...
Ти не вмієш читати мій жаль поміж фраз, -
золотистих росинок на квітах.
Не стискай почуттів, як завжди, у кулак, -
я тобі простягаю долоні,
Ти спитаєш колись, і я скажу ще: "Так", -
наші душі в тілах не холодні.
Ти, мов сонце терпке, що в мені споконвік,
безперервно просочує серце.
Ти ще скажеш слова, що так довго беріг,
десь у ритмі тривожного скерцо.
За роками лишаються тіні слідів,
на обличчях самотність і тиша.
Я не вмію чекати від тебе дзвінків:
я не краща за тебе й не гірша.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219332
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2010
автор: Halyna