Павутиння туману окутало місто,
Дихати важко , в повітрі тісно,
Сонячне проміння пробиває його скрізь,
Робить прогалини, розтоплює той лід.
По листям медом воно стікає,
Наповнює блиском їх золотавим,
Гірчить у предранковій вуалі,
На землю спадає й тихо лягає.
Міниться то перлами, то діамантами,
Наповнює осінній день змістом...
Вітерець зривається падолистом...
Перетікає проміння в часі своїм.
Нехай осінь інколи піниться дощем,
І смуток приносить в сірий день,
Ми сонце пропускаємо через себе,
Коли воно з'являється на небі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219272
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.10.2010
автор: Макієвська Наталія Є.