Повертаються давні традиції.На початку чи не кожного села стоїть хрест, оповитий рушником. Стає тепло...
Він пальцем тикав нам у світле майбуття
Замішане на крові і стражданнях
Так і пішов у мавзолейне небуття
Залишивши пустопорожні сподівання
І пам’ятаєш, чи не в кожному селі
Божки стояли. Тикали руками
Із бронзи вилиті. Великі і малі
Партійним словом керували нами
Та ось змінився час і хто б як не хотів -
Рушник і хрест – як символ нашого народу
Цей хрест дорожче ТИСЯЧІ божків
Як шлях до Віри і Свободи…
14.10.2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218690
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 28.10.2010
автор: kriwoy