Лишень розквітнуть квітки,
Вже лізуть хто зна звідки
У наш город родючий
Смугасті та смердючі.
Червоні їх личинки
Погані роблять вчинки.
Ой, нене моя рідная!
Вже стільки ними з'їдено
Картоплі і томатів...
Стоп-стоп, не треба матів:
Хоч ніде правди діти,
Та нас читають діти.
Отож, почну я знову
Незлим і тихим словом:
Ой, нене моя рідная!
Вже стільки ними з'їдено
томатів і картоплі...
Бодай би в біса втопли
На радiсть всiй громадi
B oтому Колорадi!
Ой, знову щось не те...
Та й діло не просте.
Ой, нене моя рідная!
Вже стільки ними з'їдено
Картоплі й баклажанів...
Ви - гості небажанні,
Вертайтеся назад,
В далекий Колорад!
Америці - привіт!
А того, хто привіз
Гидоту з Колоради -
На все життя за грати!
...Пробачте, знов я - винна!
Чи - глянути новини?
Мовчу. Але ж-бо знову
Недобре пнеться слово,
Бо в Раді й коло Ради -
Ті самі колоради...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218498
Рубрика:
дата надходження 27.10.2010
автор: Кузя Пруткова