Крізь долоні летять хвилини —
їх політ ти ніяк не спиниш.
Безнадії в’язку перину
просто так аж ніяк не скинеш.
Може, в тебе не та робота...
Може, й досі ти незаміжня...
Це не привід шукати дроту —
є інстанції дещо вищі,
які знають коли й для кого...
Вірю в їхню безмежну мудрість.
Варто жити хоча б для Бога!
Світло —наша реальна сутність.
Може, твоє минуле — темінь,
і не знаєш, як все змінити...
Знаєш, в кожному з нас є демон,
але ангел навчить любити!
Роззирнися, бо світ — то диво!
Буде райдуга лиш по зливі...
Відігнавши скорботу сиву,
зможеш бути щодня щаслива!
P.S. Присвячується одній зневіреній особі. Борися!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217975
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2010
автор: Олександра Майданюк