Н...
Врешті-решт все забудеться.
Й сей збираючий золотолистую дань,з дерев,вітер.
Й краплі холодного срібла на рваному павутинні відлюблених зобовязань.
Й сі биті шляхи вбираючи у зіниці калюж сімя смутку й небесную просивінь.
Й се відлуння на твій необачливий дозвіл-
являти моє небуття,
текти мареннями по руслу насолоди поміж твоїми тугими персами,
щоночі причащатися п.янким мовчанням твоїх варг...
Все так.Врешті-решт все забудеться.
Та дітям листОпаду,
ачи під силу нам було би не пригубити сі миті...
мені...і тобі?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217896
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2010
автор: Дим