Вільне

...незвично  пошепки  говорити  про  зірку  долі,
особливо  тоді,  коли  зовсім  в  неї  не  віриш.
Довгими  вечорами  сивіють  дахи  будинків
і  за  вічністю  видніється  лише  щось  безпорадне.
Чиясь  рука  дописує    десяту  сторінку  сну
і  мріє  про  одинадцяту,  але  бракує  чорнила.
Коли  бракує  чорнила,відчуваєш  себе  опустошеним
і  мрієш  помирати...хоча  б  раз  на  тиждень.
Тиждень  скорочується  вдвічі,  ділиш  себе  на  два
і  рука  завзято  просить  літер,примушує  їх  дихати.
На  сиві  дахи  опадає  листя,яке  не  встигло  згаснути,
освітлює  вулицю  і  ти  живеш,щоб  і  я  могла  жити.
---------------------------------------------------
Коли  хочеться  бути  на  кілька  мрій  ближчою  до  тебе,
я  стаю  синім  метеликом  і  гріюсь  на  білому  простирадлі  днів.
Тобі  здається,  що  крихта  неба  вміє  робити  щасливим,
а  я  ж  зникаю  від  кожного  руху  руки....кожного  подиху...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217653
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2010
автор: Biryuza