Димовим потоком лине насолода,
розжеврілось серце під гарячим небом.
На узбіччі пише, що життя - свобода...
а мені для щастя більшого не треба.
Бігати нестримно, дихати ваніллю...
по дахах стрибати без лялькових грим...
у букет збирати чародійне зілля
і блукати світом, наче пілігрим...
Та раптово тягнуть у скрипучі зали,
мотлохом старечим в'яжуть до землі,
Люди хочуть шоу, їм природи мало...
Та які ж ви люди? - Демони усі...
Безперервний простір міжкулісних тисняв,
ти вже не в наряді модних кутюрьє...
Шию обвиває мамине намисто,
не лялькова барбі, лиш така, як є...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217621
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.10.2010
автор: Іванна Шкромида