Ти колись торкався рукою до небес? Особисто я - ніколи. Але вони мене торкалися. Вони бавились мною, як вітер нашим волоссям. Ми в руках небес.
Ти? Що тебе інколи стримує, коли кажеш: "Я не вірю, цього не буває!" ?!.. Так, але я вірю. А Ти - це ми...
Ти... Мені доводиться час від часу шукати тебе поглядом в собі. Тебе багато, але замало, щоб вистачало. Як шоколаду і нот - Ти завжди потрібен.
Ти! Що тобою керує, коли ти сумуєш? Мабуть, небо, з якого дощить на наше волосся. Не любимо парасольки. Кохаємо під дощем... Посміхнись! Це наше волосся і наші мрії-думки,- наша реальність!
Ти. Так багато думаю про це. Але цей день мені лише заважає бути з тобою. Ненавиджу парасольку, волосся мокре. Але я вірю, що дощитиме тільки до Тебе. Вітер бавиться нами. Простягаю руки до небес. Ти існуєш. Я вірю. Ми - це Ти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2010
автор: Real_Princess