І знову осінь.
Сонячний Хрещатик.
Краплинки листя золотом з дерев
Пускаються у вальс, щоб на прощання
Зігріти душі стомлених людей.
Кружляють в прохолодному повітрі,
В сплетіннях поглядів, обійм, зітхань…
Виплескують мрійливо сум за літом,
Зникаючи у Вічність без вагань.
Цілує осінь подихами вітру,
І осипає золотом дерев,
Та тільки прикро, що не гріє світло
Закуті душі стомлених людей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216728
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2010
автор: Діана Сушко