Познімай з рук холодні кастети,
Скинь з тіла свого в'їдливі лати,
Вибери вірні пріоритети
І ну – у хованки з ними грати.
Згадай райдугу на підвіконні;
Мрії, що не давали заснути;
Очі закохані, любі та сонні,
Які ніколи не зможеш забути.
Випусти списа з вікна на асфальт,
Скинь шолом і відкрий свої очі.
Хоч цій будівлі не треба базальт,
Ти не зважай. Бо мрії – пророчі.
Не захаращуй себе дріб’язково,
Не закривай своє серце залізом…
Бо я прилину – обов’язково
І уміщу усі мрії в валізу….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216697
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2010
автор: Троянда Пустелі