Закатами Сонця вбивали хвилини,
З'їдали нічні кубометри Луною,
Що б те, з чим боролись, з собою носили;
Прибили до долу, зв'язавши з ногою.
На те нам і світло, що б скинути тіні.
Що б холод зимовий не був таким важким.
Та як придивитись, стає зрозуміло,
Що світло - вода, а темрява - пляшка...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215381
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.10.2010
автор: Бетельгейзе