В обійми вітру ринули слова,
Що промовляли праведні уста.
Кари не буде - часу тьма.
А, може, то й вини нема!?
Та хто ж тут встояти посміє чи зуміє?
То поманив ж бо пальцем добрий сатана - то не месія.
І щось несе там на підносі кришталево-срібнім
Щедра диявольська рука - чи то не мрію?
Вдягнути уніформу й стати в лаву -
Премудре гасло тут і зброя, й захист,
А чи піднятися над маскарадом?
І гріш-ціна насмішкам під ногами.
Брехня! Обман це! Казка слабодухих!,
Що перед вибором стояти важко дуже.
Верховного софіста треба менше слухать,
Котрий живе й чорніє в наших душах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214478
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.10.2010
автор: Lilu_92