Повернись щоб співати (присвячується Андрію «Нічлаві» Підлужному)

Повернись  щоб  співати  (присвячується  Андрію  «Нічлаві»  Підлужному)
Знаєш?  Я  вкотре  чую  твою  пісню…
Ти  її  написав,  тобі  вона  ближче  відома…
Ти,  і  автор,  і  музикант!
Ти  її  заспівав!
Мені,  і  багатьом  людям  подарував!
Зі  своєю  лірикою  познайомив…
Пісні  слухаю,  відчуваю  дев’яності,
Твій  тихий  блюз,  йду  назустріч  музиці…
Я  ж  згадав!
Сонце  прокидається  приблизно  о  шостій…
Тоді  і  заспіваю  твої  шедеври!
Їх  мало  хто  знає…
Можливо  так  потрібно!
Чи  так  необхідно??
Те,  що  близьке  серцю  –  всі  ми  пам’ятаємо!
До  речі!  Я  ж  співаю  погано…
Інструментом  теж  не  чутно  володію,
Як  то  кажуть  «бренькаю  на  гітарі»,
Все  рівно!  Твої  пісні  гіршими  не  стануть!
Від  цього!  Вони  завжди  геніальні!
Не  розумію…навіщо  музику  ти  покинув?
От  навіщо!  Прошу,  поясни!
Ти  справжній!  І  це  знають  всі!
Всі  твої  друзі,  родичі,  шанувальники...
Звісно  ж  їх  не  багато!
Але  ж  ти  в  них  текст  для  «нової  пісні»  відшукаєш!
Не  розчаровуйся  в  пісня!
І  не  думай  що  це  шалені  мрії  твого  дитинства?
Навіщо  ж  падати  в  наших  очах?
Давай  краще  так!
Згадаємо  дев’яності!
Всі  ходять  в  джинсах…
Досі  кайфують  від  здобуття  незалежності,
Що  позбулися  від  почуття  приналежності!
Тоді  ти  писав!  Ти  співав!  Ти  творив!
Не  вистачає  слів,  щоб  сказати  тобі…
«Як  це  було  круто!  Це  все  вживу  почути!
І  немає  різниці!  Чи  в  Києві,  чи  в  Тернополі,
Всюди  можна  твою  лірику  відчути!
Знаю…тобі  важко…
Ти  втратив  давнього  друга!
Жаль,  Пелиха,  вже  як  рік  нема,
Ніхто  і  не  скаже  слів  жартома…
Не  виступить  він  в  ролі  барда…
Зникли  його  журналістські  витівки-приколи…
З  ним  все  зачаровувалося  навколо…
Краще,  давай  не  будемо  про  сумне…
Я  вірю,  тебе  ще  почують  люди…
В  старій  знайомі    ролі  музиканта!
Всі  згадають,  чи  то  впізнають  в  тобі  таланта!
Ти  сядеш  за  піаніно!
І  подаруєш  кожному  з  нас,
Свої  глибокі  ліричні  тексти  знову,
Свою  пісню…не  тільки  стару,  але  й  нову!
А  зараз  піду,  просто  пройдуся…
Зустріну  ранок,
Як  він  вітається  з  світанком,
Прощається  із  зіркою-коханкою…
І  заспіваю  твою  легендарну:
«Вставай  Сонце,  вставай,  вставай,
Сліпим  очі  відкривай»
                                                                             1  жовтня  2010  року

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214131
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.10.2010
автор: Антон Геч