Не пугукають більше сичі
у старенькій зеленій ялині.
Білим човником мій Носачів
випливає до мене з долини.
Запорошене снігом село,
те, що спогадом сивим довіку...
Враз судомами груди звело -
проїжджаю свою Халявівку.
Проминаю... В очах пелена:
там, за пагорбом - батьківська хата.
Сиротиною стала вона
без господарів - мами і тата.
Не куриться над дахом димок,
рідний дім - як підбитий лелека.
З тихоплину журливих думок
кличе й кличе до себе здалека.
Забарилась - прости... зачекай...
Ти так близько, та я не до тебе -
за село, де в хрестах небокрай,
наче лан із безсмертників-стебел
Носачів - моє рідне село, Халявівка-моя вулиця (куток по-сільському)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213953
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.10.2010
автор: Omega