О, небо!!.. Я руки підняла до нього.. Давно я не просила пробачення у них, у Янголів.. Небо синє.. Невже воно не хоче пробачити мені мою провину? Я ж каюсь!! Душа летить.. Але куди? О, ні.. Я на сповіді.. Я знаю свій тягар.. Я знаю де провинилась.. Я – знаю!!
Пробач.. Пробач мені всі ті дурні слова.. Дурні? Можливо… Я ж не знала, як спілкуватись з тобою.. Моє «я» бере вгору.. Я знову вигороджую себе.. Гррр..!! Все я, та я.. Ти!! Ти відкрила мені очі на світ.. Він не такий вже й ідеальний.. Але в ньому я знайшла тебе, а ти мене.. Я щаслива.. Ти навчила мене..дала віру відкривати свої почуття людям і не боятись, що не отримаєш відповідь…Навіщо тобі відповідь, якщо ти щаслива вже тоді, коли комусь робиш приємне.. Відповідь.. Найважливішу відповідь я отримала.. Відповідь від Тебе.. Ти моя віра.. Ти моя сила.. Ти – Я!
Я захопилась..
Сповідь.. Пробач мої слова.. Пробач незроблені справи.. Пробач мою душу.. Пробач мене.. Вина не мине просто так.. Але я виговорилась.. А кому?? Хто слухав мою сповідь?? Ангели?? Так.. Виговорилась.. Душа вільна.. Я спокійна.. Завдяки Тобі! Дякую.. Ти подарувала мені спокій.. Ти мій Ангел Спокою..
..Амінь..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213893
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 01.10.2010
автор: Доця Люцифера