Іноді здається,що ЗАПІЗНИТИСЬ неможливо
і тоді холодний чай гріє,
і сніг покриває землю лише вчасно,
і вірити у щось нема потреби...
Запізнень не існує,бо не існує часу-
усі годинники розтрощені для втіхи,
але втіхи теж не існує,
бо не існує запізнень...
Можна мовчати або ж базікати без міри,
про міру взагалі можна забути-
все одно не вдасться запізнитись
навіть якби було куди...
Чекання може здатись марною справою,
тобто марним здаватиметься ВСЕ
і кожна стежка заросте густим бур'яном
і сніг буде доречним,бо все вчасно.
Кожен камінець долітатиме до адресата,
але боляче йому не буде і він не прокинеться-
куди ж бо йому поспішати?
ЗАВТРА настане у будь-якому випадку.
Але то лише іноді здається,що не існує запізнень
і під насмішки годинника продовжуєш пити свій чай,
бо рівно за годину відправляється потяг КУДИСЬ
(лише б не запізнитись).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212442
Рубрика: Верлібр
дата надходження 23.09.2010
автор: Biryuza