Ти зателефонуй – ну просто так...
скажи „добраніч”, і нічого більше.
Відіб’їє серце невловимий такт,
легка уява домалює інше.
Лишитися зі мною не прошу –
вологий вечір буде тому свідком.
Зроню думки в росу після дощу,
аби ти міг вертатись ними зрідка.
Поміж коротких незначущих фраз,
що ними розполохається тиша –
забудеш всі тривоги свої враз,
заплівшись хмелем молодого вірша.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210556
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2010
автор: Omega