Тихий стогін вербових лозин,
і туман обгорта блискавицю.
Ти здавався найкращим, - одним,
смакувавши гарячу корицю.
Я терпкими устами колись
малювала тобі візерунки.
Я хотіла, щоб мрії збулись,
і ходила вночі до чаклунки.
Не пророцтв я хотіла, - о ні,
мені важко сказати що саме
прохолодою йшло по спині,
і морозом тонким поміж нами.
Ти мені не кажи, не кажи,
що із часом ми станемо інші.
Ми тепер на тривожній межі...
Краще бачитись було б нам рідше.
Не неси мені цінних перлин, -
що пасують мені під зіниці.
То лиш стогін вербових лозин
і туман обгорта блискавицю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210522
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2010
автор: Halyna