В моїй запльваній душі
порийся як хірург двома руками
поки язик затерп від анаші
не крикну, не покличу мами
від болю, як зачепиш за живе
засунеш нігті трошки далі, ніж потрібно
від молю - запече час - заживе
у бочці дьогтю ложка меду срібна...
на фоні битовухи як ескіз
політ - падіння сна-насіння кульбабаби
чим з низу в верх, то краще з верху в низ
чим аби-як, то може ліжби-аби
чи так, чи сяк,а все ж тобі видніш
бо ти сьогодні в статусі хірурга
я сам тобі вручив іржавий ніж
що несподобалось - то розмахнись - відріж
промий, заший, та прошу лиш ніжніш
я ж виріс на рок-клубі з Оренбурга
я тоже плакав, як загинув Вітя Цой
я ж тоже капав чуть "Десни" в дешеву каву
замерзлі лапи десь водив тупим кінцьом
бо гострий терп в перечутті отрави
і як не дивно, але знову дві прямі
десь перетнуться,поламавши аксіоми
і я сиджу з тобою сьодні вдома
у теплій хаті,на мякій кроваті
вплітаю в ніч кошлату мрії кострубаті
й чекаю на схід сонця у вікні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209212
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.09.2010
автор: Володя з Тополівки