Про ресторан «Українська ніч»

***

Розкажу    просту  вам  річ
Про  ресторан  «Українська  ніч»
В  повнім  слові  там  “завал”-
Вверху  кухня  внизу  зал.
Офіціанти  там  такі  нещасні,
Бігають,  допоки  ноги  носять  власні!
Ніхто  не  бачив  ось  такого  дива.
Щоб  нести  по  східках  блюда,  пиво…
Не  вкладається  в  ніякі  норми,  
Що  не  існує  фірмової  форми,  -
Які  таїти  тут  уже  секрети
Форма  «джинси»  та  «вельвети».
Це  не  вперше,  -  досить  давно
Воду  в  них  вантажать  і  вино.
Та  з  буфетником  на  пару
Використану  виносять  тару.
Ще  одна  кульгає  чимала  кара
Не  вивозиться  завчасно  тара.
Не  пануючі  шикарні  тут  простори  -
Тарою  закладено  всі  коридори.
А  приміщення  складське  -
Просто  зовсім  не  людське!
Щоб  ввійти  до  цього  складу
Свічкою  доводиться  світити  ззаду.
Пустка  й  тишина  прийшли  у  зал
Назвімо  словом  це  «провал»!
До  тієї  ж  на  добавок  долі
Красуються  на  причалі  парасолі.
Відвічна  правда  і  ніякі  жарти
Гарненьку  вудку  придбати  варто.
Таким  чином  відверто  й  чесно
Відпочити  справді  тут  чудесно.
Взявши  з  кухні  шашличок,
Начепивши  міцно  на  гачок,  
Говориш  рибці:  -  добрий  день,  -
Загоряєш  цілий  день!
Шкода,  рибка  ця  проста
В  неї  казна  вся  пуста.
І  цим  рибка  б’є  по  плану,
Що  не  в  користь  ресторану!
Одним  словом  озерне  царство
Проведе  це  все  в  капарство.
Далі,  можливо,  і  до  втрати  
Немає  авансу,  немає  зарплати.
Пахне  зривом  всього  плану.
А  у  відповідь  за  це  -    догану!
Єдиний  вихід  лишень  базар,
Але  ж  там  потрібен  дар.
Маючи  в  руках  товар  хороший
Доганяєш  план,  виручаєш  гроші
Спокійно  запевняєш  в  ОПГХа,
Нормально  обійдеться  без  гріха.
Від  тепер  немовби  казка,
Є  свіжесенька,  смачна  ковбаска,
Й  папиросів  –  «Верховина»
Ціла  повнісінька  автомашина.
Справи  справно  пішли  в  лади
Вже  не  існує  кризи,  також  біди.
По  всіх  графах  є  рахунок  -
Маєш  свій  так  порятунок!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209091
Рубрика:
дата надходження 03.09.2010
автор: Пастернак Іван