Давно уже не рідні ми,
та з того часу не змінились,
як і були тоді дітьми,
такими й досі залишились.
Я не шкодую ні на мить
про час, проведений з тобою.
І в згадці посмішка бринить,
як вмита чистою росою.
О так, я згадую твій сміх,
за спогади я вдячна долі.
Вбивати пам’ять – це як гріх,
отож пригадуй мимоволі
ті погляди, обійми, сни,
одну на двох безглузду мрію.
На крилах ранньої весни
я прилечу й тебе зігрію.
Мене впізнаєш ти одразу,
чи згодом? - просто посміхнись.
І, хоч давно уже не разом,
проте щасливі, як колись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207929
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2010
автор: Я все ще та*