Як хто-небудь запитає,
Що без тебе б я робив,
Відповісти що, - не знаю...
Існував би, а не жив.
Зла самотність гірше часом,
Ніж отрута, бо вбиває
З вірою надію разом,
Їх в людині підриває.
Стариганом злим, бездушним
Я б тоді, можливо, став,
Бо душі було би душно
Без коханнячка октав.
Хоч живуть на світі люди
Ті, що не знайшли любов,
Я дивуюсь - як у грудях
В них пульсує досі кров?
І спокійні наче ззовні,
Бо призначення в них є,
Їх душа холоднокровна,
Мабуть, черствою стає...
Я, бува, їм заздрю...лише
В них розмірені думки.
Він теорію залишить -
Їй віддав з життя роки.
Та невже він повноцінно
Вік свій тут відвікував?
Почуттям не знає ціну
І ніколи не кохав...
Рівносильно це скитанню,
В чорно-білих барвах все.
Душу в формули складання
Всю без залишку внесе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207668
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2010
автор: Олександр Обрій