Пролиюсь пилом, висохну дощем,
На місяць закину украдений невід,
Не знайдеш доведення моїх дилем,
Блазнів почую за спиною регіт.
Нехай сміються, вони праві-
Не буде того , чого бути не може,
Але я нагадала на чорній каві,
Що хмари білі будуть нам ложем.
Проникну світлом, просочуся звуком,
В чотирьохкамерне серце твоє,
І в ньому залишусь інфарктним згустком-
От бачиш, пече ? Значить я вже там є.
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207193
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2010
автор: Лана Сянська